Планета (від грец. planétes — блукаючий) — велике кулясте небесне тіло, що рухається навколо зорі й світиться відбитим світлом.

Планет у Всесвіті незліченна кількість. Тільки наша Галактика містить близько 200 мільярдів зірок! Звісно, у деяких зірок узагалі немає планет, зате навколо інших їх обертається по кілька десятків. Зоря, планети та їхні супутники становлять зоряну систему. Назву цій системі зазвичай дають за назвою зорі.

Наша зоряна система — Сонячна. Складається вона з восьми планет і декількох десятків супутників. Планети Сонячної системи умовно поділяють на планети земної групи (Меркурій, Венера, Земля, Марс) і газові гіганти (Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун).

Планети відбивають світло зорі, навколо якої обертаються. Тому найбільші планети Сонячної системи можна роздивитись у нічному небі неозброєним оком. Планети інших зоряних систем надто віддалені від нас, і їх не побачиш із Землі навіть у телескоп.

Навіть в одній зоряній системі планети значно відрізняються одна від одної. Приміром, у Сонячній системі планети земної групи складаються переважно з твердої речовини, а Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун — із газів. Температура на поверхні планет також може дуже відрізнятися. Вона залежить від відстані до зорі — джерела світла й тепла.

Якщо рухатися від центру Сонячної системи у напрямку до «виходу», то першою на шляху зустрінеться планета Меркурій. Зовні вона ніби мертва пустеля. Поверхня Меркурія поорана слідами метеоритів, що падали на неї, западинами й розломами.

Відколи на планету припинили падати великі та не дуже уламки космічного сміття, Меркурій «завмер»… Більше там не дмуть вітри, не йдуть дощі, рельєф практично не змінюється. Власне, там узагалі нічого не відбувається. «І що тут цікавого? Нудьга та й годі», — скажете ви. А от і ні, учені, як завжди, і тут знайшли поживу для допитливого розуму.

Планету Меркурій названо на честь бога Меркурія, якого давні римляни вважали покровителем торгівлі, подорожей і крадіїв, а також вісником богів. Крила на головному уборі й сандалі дозволяли Меркурію невпинно пересуватися, подорожуючи світом. Давні греки називали його Гермесом, а єгиптяни — Сетом і Гором.

Через близькість планети до Сонця (від 46,00 до 69,82 млн км) досліджувати Меркурій нелегко, оскільки складно вийти на його орбіту. Та й навести на Меркурій телескоп непросто — планета розташована низько над горизонтом і її видно лише перед світанком чи заходом. Давні астрономи навіть вважали, що Меркурій — це дві різні планети.

Меркурій — мала планета. Він у 20 разів легший за Землю, а за розміром поступається навіть деяким супутникам Сатурна та Юпітера. Навколо Сонця Меркурій обертається зі швидкістю близько 48 км/ год. Це і свідчить про те, що ця планета є найшвидшою в Сонячній системі. Орбіта Меркурія дуже видовжена — він то наближається до світила на відстань 46 млн км, то віддаляється від нього на 70 млн км.

Меркуріанський рік (один оберт навколо Сонця) триває 88 земних днів. За цей час Меркурій устигає зробити півтора оберти навколо своєї осі. За земними поняттями часу, за два роки на цій планеті минає лише три доби.
Хоча Меркурій відомий людям із давніх-давен, протягом тисячоліть вони навіть не уявляли, який вигляд має ця планета. Перші знімки поверхні Меркурія 1974 року на Землю передав апарат «Маринер-10».

Атмосфери на Меркурії майже немає, тож небо над ним — суцільна чорнота. Зате сонячне світло дуже яскраве. Різниця температур на поверхні планети величезна: від –˚180˚С на темному боці, до +430˚С — на сонячному. Як не дивно, але навіть за такої близькості до Сонця на Меркурії є лід! Річ у тім, що деякі ділянки його поверхні постійно перебувають у тіні (через нахил осі обертання планети). Це кратери біля полюсів. Температура в них іноді опускається до –170˚С. Лід у таких кратерах може зберігатися протягом багатьох років.

Навколо своєї осі Меркурій обертається дуже повільно, а швидкість його руху орбітою нерівномірна. Протягом приблизно 8 діб із 88 планета рухається орбітою швидше, ніж обертається навколо власної осі. Якщо в цей час спостерігач перебуватиме на поверхні Меркурія, то побачить, що Сонце на небі зупинилося і… рушило у зворотному напрямку!

Ми — мешканці Землі, найпрекраснішої планети в доступному зорові космосі. У Всесвіті незліченна кількість зір, що утворюють гігантські скупчення — галактики, і найрізноманітніших планет — від мініатюрних до гігантських. Та саме Земля стала нашою домівкою. І вона — чудова!

То що ж сьогодні відомо людству про свій космічний дім — Землю? Наша планета — кругла, вона обертається навколо Сонця й навколо своєї осі.

Земля має один супутник — Місяць, що рухається навколо неї на відстані близько 400 тис. км. Обертаючись навколо Землі, Місяць устигає зробити повний оберт навколо своєї осі. Тож ми завжди бачимо тільки один його бік.

Зміна дня й ночі на нашій планеті відбувається тому, що Земля, обертаючись навколо своєї осі, по черзі «підставляє» Сонцю різні боки. Коли Сонце освітлює один бік планети — там день, водночас на протилежному боці — ніч. Тривалість світлового дня й ночі залежить від пори року й від місця на самій планеті.

Наприклад, на полюсах улітку тижнями триває полярний день — сонце не заходить за обрій, а взимку настає довга-довга полярна ніч.

Зміну пір року на нашій планеті вчені пояснюють так. Вісь обертання Землі нахилена щодо орбіти. У зв’язку з таким нахилом повернена до Сонця півкуля отримує більше тепла, тому тут літо, а на протилежній півкулі тепла менше — там у цей час зима.

Повний оберт навколо Сонця Земля здійснює за 365,25 доби. Цей проміжок часу дістав назву рік. У звичайному році 365 днів. Раз на чотири роки ми додаємо до року ще один день, який утворився з накопичених чвертей. Такий рік має вже 366 днів і називається високосним.

Вигідна (і найголовніша!) відмінність Землі від інших планет — це наявність навколо неї повітряної «ковдри», або атмосфери (від грец. Athmos — пара і sphaira — куля). Без такої оболонки життя на Землі було б неможливим. Атмосфера захищає нашу планету від перегрівання й переохолодження, а також від нищівного граду космічних уламків— у її щільних шарах вони згорають на шляху до Землі.

Перший космонавт Юрій Гагарін, побачивши нашу планету з космосу, вигукнув: «Земля… Яка краса!», — а потім додав: «Небо дуже чорне. Земля блакитна. Усе видно дуже ясно». І немає нічого дивного в тому, що Землю називають блакитною планетою. Адже більша частина її поверхні вкрита водами Світового океану. Це величезні маси солоної води, що її містять чотири океани  і численні моря.