Нашу планету, Землю, називають блакитною планетою. Адже більша частина її поверхні вкрита водами Світового океану.
Це величезні маси солоної води, що містять чотири океани і численні моря.
Інформаційна довідка
Природа океанів
ТИХИЙ ОКЕАН
Найбільший на Землі океан — Тихий. Він займає 1/3 поверхні всієї планети. Тихим цей океан називається зовсім не тому, що в його водах ніколи не штормить. Навпаки — найбільші хвилі спостерігаються саме там.
А свою «спокійну» назву океан дістав у XVI столітті від португальського мандрівника Фернандо Магеллана, якому пощастило перетнути його з попутним вітром і без штормів. Тихий океан поцяткований тисячами островів. Частина з них — це вирослі на піках підводних гір коралові рифи. Інші утворилися на місці підводних вулканів.
Дно океану всіяне безліччю підводних гір і западин. Серед них і найглибша на Землі западина — Маріанський жолоб (11 022 м). Над Тихим океаном часто утворюються урагани — сильні штормові вітри, які супроводжуються сильними зливами й величезними хвилями на поверхні води. Урагани завдають великої шкоди та руйнувань прибережним районам та островам.
Тихий океан називається Великим і не випадково, бо він найбільший на планеті, у ньому зосереджено більше половини об’єму води Світового океану. Це — перший за величиною, найбільший за площею і глибиною океан на земній кулі. Його площа — 178,62 млн км2, що на декілька млн км2 більше за площу земної суші і перевищує більше ніж у 2 рази площу Атлантичного океану. На території Тихого океану вільно б розмістилися усі материки і залишилося б місце для другої Африки.
Тихий океан омиває береги понад 50 країн світу на чотирьох континентах: Євразії, Австралії, Північної та Південної Америки. Проте його води не тільки розділяють материки і держави. Через океан пролягають найважливіші транспортні шляхи, що сполучають країни Азії, Австралії й Америки.
Якби води Тихого океану можна було випарувати, то відкрилася б територія, рельєф якої дуже нагадує поверхню Євразії. Адже на дні океану є величезні гірські хребти та рівнини, височини й улоговини. А вулканів і підводних гір тут значно більше, ніж у всіх інших океанах разом узятих. Різноманітність форм рельєфу дна океану тісно пов’язана з будовою земної кори.
Температура поверхневих вод Тихого океану, які нагріваються сонячними променями, змінюється від +27°С поблизу екватора до 0°С і нижче біля полюсів. На великій глибині, куди не потрапляють сонячні промені, температура води становить приблизно +2°С.
Узимку північні окраїни Тихого океану вкриваються льодом. Біля узбережжя Антарктиди температура опускається нижче від 0°С і тримається на такому рівні впродовж усього року, тому морський лід там не тане.
Рослинний і тваринний світ Тихого океану досить різноманітний. Тільки тваринний світ налічує тут близько 100 тисяч видів. Він у 3–4 рази багатший, ніж в інших океанах. Особливо багатий органічний світ в екваторіальних і тропічних широтах. Лише водоростей тут кілька тисяч видів.
У водах океану біля узбережжя Північної Америки є велетенські водорості, які щодня виростають на 30–60 см. Тут росте й найдовша у світі водорость, довжина якої становить близько 60 м, окремі її екземпляри досягають 150 м. На півночі та півдні Тихого океану бурі та червоні водорості часто утворюють справжні зарості — підводні ліси, де росте ламінарія, яку в побуті називають морською капустою.
У водах океану відомо понад 2000 видів риб, головними промисловими видами яких є: тунці, скумбрія, акули, тріска, кета, камбала, палтус тощо. Налічується понад 6000 видів молюсків — устриці, мідії, гребінці, а також кальмари, каракатиці та восьминоги тощо.
Є велетенські краби, морські черепахи. Численні морські ссавці — дельфіни та тюлені, моржі, морські слони та котики. Велика кількість планктону приваблює найбільших тварин на Землі — китів.
Нещодавно в Тихому океані на відстані 400 км від японського острова Огасавара виявлено невідому течію, води якої циркулюють по колу діаметром близько 100 км і утворюють вир, що зароджується на глибині 500 м.
Кожні сто днів течія змінює свій напрямок на протилежний, а швидкість її у десятеро більша за швидкість усіх відомих океанічних течій. Учені пояснити цей незвичайний феномен поки що не можуть.
На дні Тихого океану виявлено багато родовищ нафти і газу. Катастрофи на морях призвели до значного його забруднення, зокрема нафтопродуктами, які утворюють на його поверхні нафтову плівку. Через неї сонячне світло не проникає на глибину, тому зменшується вилов риби.
АТЛАНТИЧНИЙ ОКЕАН
Другий за величиною океан — Атлантичний. Він названий іменем Атланта (Атласа) — міфічного титана, який тримає на своїх плечах небосхил. Цей океан — один із найбільш завантажених морських шляхів світу.
Атлантичний океан — найбільш вивчений і освоєний людьми зі всіх океанів. У різні часи його і називали по-різному: Море за Геракловими стовпами, Атлантик, Західний океан, Море мороку і т. ін. Назва Атлантичний океан вперше з’явилася 1507 року на карті Вальд-Земюллера, з тих пір назва закріпилася в географії.
Атлантичний океан — найтепліший серед океанів, хоча в окремих його частинах температура води знижується до –1,8°С. Він дуже солоний, незважаючи на те, що приймає найбільше річкового стоку порівняно з іншими океанами. Тільки в ньому розташоване море без берегів, яке має надзвичайно прозору воду. Саме тут рухається найтепліша й одна з найпотужніших морських течій планети. В Атлантичному океані спостерігаються і найвищі, ніж у всіх інших океанів, припливи.
Порівняно з Тихим океаном Атлантичному належить почесне друге місце у багатьох областях. Це другий за величиною і за глибиною океан планети.
«Найбездоннішим» місцем в Атлантиці вважається Південно-Сандвічев жолоб, глибина якого від поверхні становить майже 8500 кілометрів. Атлантика проходить через усі земні кліматичні пояси. Крім того, це своєрідна межа, що розділяє два світи — Старий і Новий.
Оскільки Атлантичний океан, так само, як і Тихий, простягається по обидві сторони від екватора до полюсів, то температура поверхневих вод змінюється від +27°С поблизу екватора до 0°С і нижче біля полюсів.
Над Атлантичним океаном часто вирують урагани.
Біля берегів Північної Америки в Атлантичному океані розташоване Саргасове море — справжнє диво природи. Неймовірно, але це море не має берегів! Його межі окреслені тільки океанічними течіями. Крім того, море зовсім не нерухоме, воно знаходиться в постійному круговому русі. Вода в ньому обертається за годинниковою стрілкою, що підштовхується на північ течією Гольфстрім, що рухається на схід, а до півдня — західними течіями, що несуть свої води вздовж Південного тропіка.
Саргасове море, як величезний «луг» посеред океану, укрите величезною кількістю водоростей. На 1 км2 поверхні їх припадає в середньому від однієї до двох тонн.
Рослинність океану представлена водоростями і квітковими рослинами. Серед квіткових рослин Атлантики відомі такі рослини, як зостера і посідоній. Особливий інтерес викликає посідонія океанічна, що утворює на дні Середземного моря величезну колонію, яка тягнеться на 700 км. Це найбільша у світі рослина, довжина якої складає цілих 8 км. Крім того, посідонія — рослина дуже давня. Вік виявленого іспанськими океанологами примірника посідоній налічує близько 100 тисяч років.
Серед рослинних угруповань океану переважне місце займають різні водорості. На дні зростають бурі, червоні та зелені водорості. Серед них і бура саргасова водорость, яка утворює зарості на великих територіях.
Тваринний світ Атлантичного океану багатий різноманітністю своєї фауни. У всіх шарах води і по всій протяжності зустрічаються тисячі видів тварин. Серед тварин Атлантичного океану є види, які живуть лише на півночі в холодних та помірних водах і зовсім не водяться в теплих водах поблизу екватора. Це передусім великі морські звірі: кити, тюлені, морські котики та такі риби, як оселедець, тріска, камбала, палтус, морський окунь.
У теплих водах Атлантичного океану живуть також медузи, краби, лангусти, креветки, акули, тунець, дельфіни, риби-папуги, кальмари, восьминоги. У прибережних водах атлантичного узбережжя Африки водиться великий водний звір — ламантин африканський. Живиться він різноманітною водною рослинністю, за що отримав назву «морська корова». Біля берегів Антарктиди живуть птахи: пінгвіни, альбатроси, фрегати.
Як і в Тихому океані, виявлено родовища нафти та газу, пробурено сотні свердловин, прокладено на дні нафто- й газопроводи. Води його теж забруднені. Атлантичний океан довгий час був природною науковою лабораторією, де дослідники з різних країн і частин світу зробили багато відкриттів.
ІНДІЙСЬКИЙ ОКЕАН
Індійський океан — третій за розміром. Саме в ньому — найстрімкіші материкові схили, найтепліші поверхневі й придонні водні маси. Тут морські течії протягом року двічі змінюють свій напрямок на протилежний.
У його назві відбилося прагнення європейців знайти водний шлях до казково багатої та дивовижної, за уявленнями тих часів, країни — Індії. Раніше ж океан називався Східним, Великою затокою, Південним морем, Ерітрейським морем. Стародавні люди, які проживали на березі океану, називали його величезним морем.
Торговці й мореплавці ще багато тисячоліть тому відкрили Індійський океан. Цікаві факти про цей південний океан збереглися ще з XV століття. Першим європейцем, який дістався до вод індійського океану, став Васко да Гама. Після нього почався справжній бум освоєння островів акваторії океану.
Індійський океан повністю розташований у Східній півкулі. Більша його частина міститься в Південній півкулі. Індійський океан омиває береги Австралії, Євразії, Африки й Антарктиди. Глибина Індійського океану в середньому становить понад 3900 м, а найбільша — 7729 м. Температура поверхневих вод в Індійському океані змінюється від +28°С поблизу екватора до 0°С біля берегів Антарктиди. Узимку біля узбережжя Антарктиди Індійський океан замерзає. Над Індійським океаном, як і над Тихим та Атлантичним, вирують урагани, які приносять штормову погоду.
Цікавим фактом про Індійський океан є періодична поява на його поверхні кіл, що світяться, які зникають через деякий час. На даний момент це явище не було досліджено належним чином, однак, за однією з версій учених, це планктон, який іноді спливає до поверхні.
В Індійському океані розташоване і найсолоніше море планети, за винятком Мертвого, — Червоне. Завдяки тому, що в нього не впадають річки, морю вдається зберігати ідеальну прозорість води.
Рослинний і тваринний світ Індійського океану напрочуд багатий і різноманітний, оскільки океан розташовується в декількох географічних поясах. Океан населяють рідкісні породи риб, молюсків, коралів, морських черепах і змій.
Індійський океан — це місце проживання однієї з найотруйніших істот — блакитнокільчатого восьминога.
У водах Індійського океану мешкає величезна кількість небезпечних для життя і здоров’я людини тварин. Це молюски, отруйні змії та медузи, трідакни і, звичайно ж, акули, яких в Індійському океані велика різноманітність і кількість. Найбільш поширеними видами акул є макрелова, довгоплавникова, океанічна, синя і сірі акули. Найбільш лютою господинею індійських вод є велика біла акула.
Водяться кити, ластоногі, дельфіни, живе багато кальмарів. Серед птахів трапляються альбатроси, фрегати, пінгвіни.
Рослини — це зарості бурих, зелених і червоних водоростей. Водяться численні види риб: скати, сардинела, тунець, скумбрія, багато акул. У теплих водах живуть краби, великі медузи, восьминоги. У прибережних водах трапляються крокодили.
Цей океан відомий запасами нафти і газу. У Червоному морі виявлено поклади залізних і мідних руд. Найбільший постачальник нафти — район Перської затоки. У зв’язку з інтенсивним видобутком нафти і газу на півночі його води забруднюються нафтопродуктами. Це створює серйозну загрозу для узбережних районів.
Уздовж південного узбережжя Азії проходять головні морські шляхи. Вони важливі не тільки для країн, що мають вихід до Індійського океану, а й для всього світового мореплавства, адже вони сполучають морські порти Атлантичного й Тихого океанів.
ПІВНІЧНИЙ ЛЬОДОВИТИЙ ОКЕАН
Найменший з усіх океанів — Північний Льодовитий. Він у 12 разів менший від площі Тихого океану. Малі розміри океану зумовили те, що його довго називали морем. Ще наприкінці минулого століття про нього майже нічого не знали. Сумніви були навіть щодо того, чи справді є водна поверхня в районі Північного полюса. Адже більша частина океану завжди вкрита кригою.
Північний Льодовитий океан — найхолодніший, укритий льодом більшу частину року. Подорожувати на кораблі цим океаном дуже небезпечно: від крижаного покриву відколюються величезні брили льоду, що можуть спричинити загибель суден і мореплавців. У певні пори року там можуть курсувати тільки спеціально обладнані судна — криголами.
Північний Льодовитий океан розташований на крайній півночі Землі й з усіх боків повністю оточений суходолом: Євразією та Північною Америкою. Береги материків значно порізані, тут розташовані численні моря й затоки. За кількістю островів Північний Льодовитий океан посідає друге місце після Тихого. Більшість островів мають материкове походження й укриті льодовиками.
Північний Льодовитий океан — єдиний океан, який цілком розташований в одній півкулі — Північній. Це найбільш важкодоступний океан. Він вкритий багаторічними льодами, товща яких сягає 4,5 м. Найбільший айсберг, який бачили 12 листопада 1956 року з криголама «Глетчер», був приблизно 385 км завдовжки й 111 км завширшки, а площу — 31 000 км2. Такі айсберги — явище рідкісне.
В океан впадають багатоводні річки, прісні води яких помітно змінюють природні умови прибережних районів. Проте найбільший вплив на природу Північного Льодовитого океану має Атлантика. Її води вільно проникають на північ через широкі протоки. Через вузьку Берингову протоку океан сполучається з Тихим океаном.
У цьому океані є тендітна екосистема. Тут можна зустріти китів, моржів, медуз, а також безліч різновидів риби та планктону. Причому в цьому водоймищі, незважаючи на безжиттєвість, мешкає риби більше, ніж у будь-якому іншому місці на планеті.
Через суворі кліматичні умови життя в Північному Льодовитому океані бідне. Тільки в приатлантичній його частині видовий склад морських організмів дещо більший. Саме тут і зосереджений промисловий вилов риби.
В океані налічується понад 150 видів риб. Тут водяться навага, нельма, сиг, сайка, мойва, палтус тощо. Риба — головна пожива для інших тварин, у тому числі й морських ссавців: тюленів, моржів, білуг. Полює на тюленів і рибу білий ведмідь. На скелястих берегах птахи (чайки, гаги, кайри, топірці, баклани тощо) утворюють масові гніздування — «пташині базари».
Незважаючи на бідність, органічний світ Північного Льодовитого океану дуже своєрідний. Тут трапляється найбільша медуза — ціанея, яка у діаметрі сягає 2 м, а щупальці її витягуються до 20 м. У холодних водах океану життєві процеси уповільнюються, що зумовлює значну тривалість життя його мешканців. Наприклад, мідії живуть до 25 років (для порівняння, у Чорному морі — тільки 5–6 років), тріска близько 20, а камбала — 40 років.
Складні природні умови значно ускладнюють освоєння багатств Північного Льодовитого океану. Але вже розпочато добування олова біля узбережжя Сибіру та нафти й газу біля берегів Канади й Аляски. Особливе значення в освоєнні районів Крайньої Півночі має Північний морський шлях, який проходить уздовж північного узбережжя Євразії до Берингової протоки.
У тих частинах океану, які весь рік покриті льодом, тваринний і рослинний світ дуже мізерний, оскільки лід слабо пропускає світло, перешкоджаючи зростанню рослин. У відкритіших частинах океану удосталь зустрічаються тюлені, білі ведмеді, кити й багато видів риб.
Прибережні води, вільні в літні місяці від кірки льоду, представляють невичерпний запас корму незліченною безліччю своїх безхребетних і риб і привертають різних ссавців і птахів, які більшою чи меншою мірою пристосувалися до водного способу життя. Найбільш типові для арктичних морів із ссавців моржі і тюлені.
Тюлені мандрують набагато далі на південь уздовж берегів Тихого й Атлантичного океанів. Європейський тюлень живе в арктичних країнах. Із китоподібних — нарвал, який більше ніде не зустрічається, білуха, або білий дельфін, гренландський кит.
Типовий представник арктичної фауни — білий ведмідь, ошкуй, хижий ссавець сімейства ведмедів. Білий ведмідь населяє область плавучих льодів поблизу азіатського й американського побережжя Північного Льодовитого океану. Довжина тіла ведмедя досягає 3 м, важить він близько 700 кг.
Білий ведмідь у зимовий сон не впадає. На зиму в барлоги, розташовані на березі, залягають тільки вагітні самки. Ведмежата, яких частіше буває два, народжуються в лютому-березні сліпими і безпорадними. Через місяць, коли вони прозрівають, самка покидає барліг і переходить до бродячого способу життя. Ведмежата залишаються разом із самкою протягом півтора року. Дітонародження відбувається один раз на 2 роки. Білі ведмеді прекрасно плавають і пірнають. Основна їжа — тюлені.
Водоплавні птахи, що харчуються рибою, дуже численні у всіх частинах арктичної області. З них на першому місці слід поставити гагарових: гагар, кайр тощо. Деякі з цих птахів здійснюють перельоти на південь, але не далі за тропік Рака, і повертаються гніздитися в Арктику. 
